Українці в Антарктиді: як наука зможе врятувати світ

Про успіхи, наукові перспективи, питання фінансування української Антарктичної місії та обіцянки президента Зеленського ми поспілкувалися у другій частині інтерв’ю з директором Національного Антарктичного наукового центру Євгеном Диким. 

Першу частину інтерв'ю Українці в Антарктиді: як працює станція Вернадського можна прочитати тут.

Які перспективи досліджень на антарктичній станції Вернадського

Зараз українські науковці в Антарктиді розпочали новий напрямок біологічних досліджень - так званий біопроспектинг.

Біопроспектинг це історія про те, що тварини, рослини, а особливо мікроорганізми, які виживають в екстремальних умовах, наприклад, під озоновою дірою під ультрафіолетом, у воді -2 градуси, при значних перепадах температур, вони мають для цього якісь спеціальні пристосування, грубо кажучи, якусь "супер силу".  Якщо ми з’ясовуємо генетичні та біохімічні механізми, які дають їм цю "супер силу", то ми далі зможемо це використовувати в біотехнологіях і в селекції тут на континенті. Ну, найпростіший приклад, в усій Антарктиді вижило всього два види квіткових рослин. Одна рослина із родини гвоздичних, друга - із родини злакових, тобто, дуже близький родич наших вівса, пшениці і так далі. Якщо ми "розкрутимо" як виживає цей злак, то це далі дозволяє, наприклад, методами генної інженерії вмикати гени такої ж стійкості в нових сортах, наприклад, пшениці. А враховуючи зміни клімату, які зараз дуже швидко відбуваються, нам потрібні більш стійкі сорти, зокрема до посухи. Так от, Антарктида одне із тих місць, де можна взяти ключі до цього.

Фото. Українська антарктична місія

Ба більше, українські дослідники вже мають перші результати в цій царині. 

Виділили вже близько 10 речовин перспективних нових антибіотиків із антарктичних мікроорганізмів. Хоча, на жаль, цикл від перспективної речовини до ринку займає приблизно 10 років, і це навіть у західних корпорацій. Втім "гонка озброєнь" між людиною і хвороботворною бактерією відбувається постійно.  Людина винаходить нові антибіотики, за якийсь час поширюються резистентні до них штами. Тож пошук нових кандидатів на антибіотики це дуже перспективний напрямок.

Окрім того, українці долучилися до міжнародних дослідницьких проєктів.

Один з них - європейська програма "Горизонт 2020", де ми стали учасниками проєкту щодо моделювання клімату в Антарктиді. Ще один проєкт в цій же царині знань стартує наступного року, адже його оголосили "Роком полярних передбачень", світова наукова спільнота спробує значно посилити можливості прогнозу клімату і погоди для обох полярних регіонів в Арктики і Антарктики. І от ми потрапили серед опорних країн на чиїх станціях буду проводити ці дослідження.

Фото. Українська антарктична місія

Також науковці Національного антарктичного наукового центру останні роки почали співпрацю з приватним бізнесом.

Зокрема співпрацюємо з риболовецькою компанією, яка займається виловом антарктичного криля в Південному океані. Вони інвестували гроші і дозволили на їхньому траулері (судно для промислового вилову риби, - ред) змонтувати комплекс приладів, який допомагає визначати цілий ряд параметрів води за бортом.  Тож весь цей час поки судно на промислі, а це десь 8 місяців на рік, ми отримуємо оперативні дані про стан Південного океану. Цим мало хто може похвалитися, такий комплекс приладів називається "Фері бокс", тобто "паромна коробка".  Вперше їх почали ставити в Європі на паромах у Балтиці, а от в Антарктиді "Фейрі бокс", що постійно працює поки що один - наш.

Скільки коштів виділили на фінансування української антарктичної місії

Загалом власні антарктичні станції, що працюють цілий рік, мають 30 країн. Ще близько 20 країн мають там свої літні бази. І за словами Євгена Дикого, станція "Академік Вернадський" працює на рівні. 

Нам дуже є до чого прагнути, але ми й не пасемо задніх. Тобто ми виглядаємо досить непогано у співвідношенні ціна\якість. Станція нормально обладнана, хоч приладна база і потребує регулярного оновлення. Будемо відверті, у мого американського колеги бюджет 600 мільйонів доларів на рік, а у французького 240 мільйонів євро на рік, а в нас бюджет цього року близько 5 млн доларів на рік, тобто 128 мільйонів гривень і це практично рекорд за всю історію нашої полярної програми. Звісно ж, якщо напряму порівнювати з американцями чи французами то ми дуже скромні. Але в межах малобюджетних антарктичних програм, таких як польська, чеська, білоруська, турецька тощо, я б сказав, що ми дуже продуктивні.

Фото. Українська антарктична станція "Академік Вернадський"

Модернізація антарктичної станції "Академік Вернадський"

Нині триває модернізація української антарктичної станції "Академік Вернадський". Почалася вона ще у 2019 році. А перші кошти на модернізацію виділили наприкінці  2018 року. 

У 2020-ому довелося заморозити ремонтні роботи через коронавірус - карантинні обмеження зламали всю логістику, величезними зусиллями вдалось бодай перезмінити експедицію на станції, щоб не залишати людей на другий рік поспіль в екстремальних умовах. Зараз ми тодішній "простій" компенсуємо, робимо ремонтні роботи і за попередній рік, і за цей. Ну і використовуємо те, що вже встигли закупити, адже закупки тривали і під час карантину, це все зараз привозимо і встановлюємо. За останні два роки ми дуже багато оновили, зокрема, нашу  метеорологію перевели нарешті із 20 у 21 століття, тобто, нарешті тепер метеорологу не потрібно вилазити у будь-яку погоду на метео-майданчик і вручну знімати покази з купи приладів. Тепер в нас метеоспостереження значною мірою автоматизовані.

Однак за цей сезон ми все необхідне не "доб'ємо", нам треба було б фінансування хоча б ще на 2 роки на модернізацію, щоб далі ще на років 15-20 видихнути з полегшенням. Потрібно ще 25 мільйонів гривень, це на цей рік і на наступний ще 25 передбачити. І питання модернізації вирішилося б.

Фото. Українська антарктична станція "Академік Вернадський"

Втім попри ремонтні роботи, станцію "Академік Вернадський" все одно з часом доведеться замінити на новішу. 

Потрібно зрозуміти одну річ, наша станція дуже класна, атмосферна, затишна, ми її любимо, але все ж таки це споруди 1970-их років. З того часу принципово змінились будівельні технології, окрім того, будь-який матеріал має тривалість життя. Тобто, насправді зараз ми модернізуємо станцію і ремонтуємо, але продовжимо ми їй існування ще років на 15, може на 20. Однак вже зараз, коли ми закінчимо ремонт станції, вже потрібно розпочинати довгий тривалий процес підготовки до побудови поруч нового корпусу в який можна буде перейти десь так до року 2040-го.

Так свого часу вчинили й британці. На сусідньому з нами острівці Вінтер стоїть їх перша споруда, зараз вона - суто музей для туристів. Це споруда кінця 40-их, де британці працювали спочатку, а в 70-их збудували станцію, яка зараз є нашою станцією Вернадського, і перейшли до неї. Так само з’являється потреба через 10-15 років будувати нову споруду і залишити "Вернадський" музеєм, а поруч збудувати корпус, який би відповідав технологіям 21 сторіччя.

Також маємо дуже яскравий приклад. Зараз модернізацію своєї станції почали поляки, вона у них теж 1970-их років. В них є десятирічна програма, яка формально називається програмою модернізації. Але я бачив цю програму - це побудова "з нуля" нового корпуса, після чого старий виведуть з експлуатації.

Фото. Українська антарктична станція "Академік Вернадський"

Що пообіцяв президент на зустрічі з полярниками

У лютому президент Володимир Зеленський нагородив видатних українських полярників. Окрім того, зустріч включала не лише урочисту частину, а і робочу. 

Президент дав слово, що він буде сприяти ухваленню десятирічної програми досліджень в Антарктиді, до 2030 року, це дуже важливо. А також він озвучив, що підтримує ідею купівлі власного криголама, як тільки така можливість буде знайдена. Він, як голова держави, вважає, що це цілком на часі, вважає це правильним. Насправді варіант вже є. Йдеться про "Джеймс Кларк Росс" - це британський криголам, при чому це спеціалізоване наукове-океанографічне судно, воно як раз забезпечує і логістику британських станцій, і наукові дослідження у відкритому океані, чого ми позбавлені останні 20 років. Судно 1991 року побудови, воно ще в гарному стані. А в хороших руках ще щонайменше 20 років пропрацює. Це не моя оцінка "зі стелі", а експертна оцінка Миколаївського морського технічного університету ім. адмірала Макарова, ми давали їм технічні дані з останнього докового обстеження цього судна.

Тобто це фактично на ціле покоління дослідників можна вирішити питання. Ціна питання - 5 мільйонів доларів. Це трохи більше ніж наш максимальний за весь час річний бюджет, але воно далі за кілька років відіб’ється за рахунок того, що ми не будемо платити маржу судновласникам, адже зараз ми фрахтуємо (наймаємо для перевезень, - ред) щороку чужі комерційні кораблі, і логічно що вони на нас заробляють.

До речі, саме цим судном, тоді ще геть новеньким, було доставлено першу українську антарктичну експедицію на станцію "Фарадей", аби передати її Україні. Мені здається, що воно тепер проситься в ті самі хороші руки, які всі ці роки зберігали "Фарадей".  Наразі йдуть перемовини з Британією про можливість придбання судна, будемо сподіватись що на 30й рік Незалежності українська наука після дуже тривалої перерви нарешті знову вийде у Світовий океан під нашим прапором.