Конституції України 25 років: як змінювався основний закон

За 25 років з дня ухвалення українську Конституцію змінювали щонайменше сім разів – здебільшого, тоді, коли президентам потрібно було підлаштувати головний закон країни під власні забаганки. Парламент.UA поспілкувався з тими, хто брав участь в ухваленні Конституції, а також пригадав хто, як, коли і навіщо видозмінював основний закон України.

1996 рік – ухвалення

День та ніч з 27 на 28 червня народні депутати України провели у сесійній залі Верховної Ради з чіткою настановою: не покидати стіни парламенту до ухвалення Конституції України. Головним чином це було обумовлено тим, що 26 червня президент Леонід Кучма вирішив оголосити всеукраїнський референдум, на який виніс свій проєкт Конституції, що не сприймався нардепами та вже був відхилений Верховною Радою. Річ у тому, що кучмівський варіант Конституції передбачав ледь не монархічну владу президента, на кшталт тієї, яку зрештою отримав президент Росії – це і не подобалось значній частині українського парламенту, включно з тодішнім його головою Олександром Морозом.

Це був спектакль не Леоніда Кучми, а Павла Лазаренка, який підбив президента видати цей указ. Я особисто телефонувала Леоніду Кучмі вночі і казала, що ми ухвалимо Конституцію. Він не вірив та казав, що ми не домовимось. Але всю цю ситуацію створив Павло Лазаренко, ми це всі розуміли. Йому потрібно було, щоб Верховна Рада не ухвалила Конституцію, розуміючи, що він зробить все необхідне, щоб завалити референдум Кучми. І тоді б уся влада перейшла б до прем'єр-міністра Лазаренка, - розповіла Парламент.ua Олександра Кужель, яка була однією з  тих народних депутаток, яка брала участь у голосуванні за Конституцію.

Про те, що указ Кучми справді прискорив процес говорить і інший народний депутат Сергій Соболєв.

Конституційна ніч – це лише останній акорд, цьому передувала дуже важка робота у комісії. Так, дійсно, указ президента Кучми підштовхнув роботу парламенту, але і без того парламент досить чітко йшов по графіку ухвалення Конституції, але завдяки цьому указу графік фактично скоротився до одного робочого дня, - пояснив Соболєв.

Після безсонної ночі, з тривалими обговореннями та численними переголосуваннями о 9 год. 18 хв. 315 народних депутатів ухвалили нову Конституцію України. Стара комуністична редакція основного закону 1978 року остаточно втратила свою чинність. Україна визначилась як держава із сильною президентською владою, єдиною державною мовою – українською та попри свою унітарність отримала у своєму складі Автономну республіку Крим.

Найважчі позиції – це було узгодити, яким чином припинити базування Чорноморського флоту РФ у Севастополі, як погодити ключові питання символів України, як погодити питання мови, ключові питання приватної власності, а також прав і свобод громадян. Проти державних символів та української мови як державної виступала майже найбільша фракція комуністів, яка блокувала будь-яку роботу. Це ж потрібно було 300 голосів, які було дуже важко знайти, - пригадує Соболєв.

За його словами, коли парламент перейшов до постатейного голосування за державні символи та українську мову як єдину державну, у фракції комуністів відбулась безпрецедентна подія.

За ці питання голосували вже майже напередодні остаточного голосування за Конституцію – близько 4-5 ранку. Відбулись консультації, після яких декілька десятків комуністів погодились проголосувати. Фактично відбулась непогоджена подія у комуністичній фракції, але це дало нам ту необхідну кількість голосів, щоб мати у Конституції ті статті, які ми тепер всі маємо, - зазначив Соболєв.

2004 рік – перші зміни

Дві президентські каденції Леоніда Кучми український політикум та олігархів цілком влаштовувала та політична система, за якою функціонувала українська держава, проте вона не влаштовувала українців. Помаранчева революція змусила тодішню політичну верхівку йти на компроміси. Одним з таких компромісів стали зміни до Конституції від 8 грудня 2004 року, після яких Україна перетворилась з президентської на парламентсько-президентську республіку. Верховна Рада наділялась додатковими повноваженнями, а президент навпаки ставав слабшим: наприклад, глава держави втрачав можливість впливати на призначення усіх профільних міністрів, окрім міністра оборони та міністра закордонних справ, та й ці кандидатури він змушений був подавати на затвердження до Верховної Ради.

2010 рік – повернення до старої редакції

Прихід до влади Віктора Януковича став кінцем епохи парламентаризму. Як тільки Янукович отримав булаву, на Банковій почали думати як повернути президенту повноваження, втрачені після Помаранчевої революції. І такий вихід знайшовся: підконтрольна більшість "Партії регіонів" у парламенті направила до Конституційного суду запит з проханням дати роз'яснення щодо конституційності внесених змін до Конституції у 2004 році. Зрозуміло ж, КСУ блискавично швидко розглянув це питання та 30 вересня 2010 року встановив, що конституційну реформу було ухвалено з порушенням процедури – без отримання висновків КСУ щодо останніх правок. Україну "повернули" до президентської республіки.

До речі, саме при Януковичі були кілька спроб змінити статус української мови як державної, але у "регіоналів" навіть у коаліції з комуністами не назбирувалось необхідних 300 голосів, тому цю, на їх думку, "проблему" було вирішено окремим законом Ківалова-Колесніченка.

А у 2012 році президент-утікач створив Конституційну асамблею, завданням якої була розробка нової Конституції. Втілити свої плани йому так і не вдалось, адже українцям вистачило 3,5 роки його правління, щоб вийти на вулиці. Розуму піти демократичним шляхом Януковичу не вистачило, тому країну охопила Революція Гідності, наслідком якої стали чергові зміни до Конституції.

2013 рік – контроль за держбюджетом

Скасувати статус української мови як єдиної державної Януковичу не вдалось, а ось взяти контроль за надходженням коштів до державного бюджету України він таки зміг. 19 вересня 2013 року Верховна Рада України надала повний контроль за надходженням цих коштів та їх використанням Рахунковій палаті, чим внесла чергові зміни до Конституції.

2014 рік – знову парламентсько-президентська республіка

Після найважчих днів протистояння на Євромайдані, коли понад сотню активістів було розстріляно в центрі Києва, Верховна Рада 21 лютого голосами 386 депутатів відновила дію Конституції 2004-го року, тобто Україна знову ставала парламентсько-президентською республікою, якою залишається і дотепер. До речі, цікаво, що за це рішення голосували й ті "регіонали", які у 2010 подавали запит до КСУ з проханням визнати ці ж зміни неконституційними. Проте і на цьому експерименти над головним законом країни не закінчились.

2015 рік – невдала спроба децентралізації

1 липня 2015 року п'ятий президент України Петро Порошенко вніс до Верховної Ради свій законопроєкт щодо децентралізації влади, який передбачав суттєві зміни до Конституції України. Зокрема, країну пропонувалось поділити замість областей на громади, а керівником кожної з громад призначити префекта. Але, попри те, що законопроєкт Порошенко визначив як невідкладний, далі парламентського комітету він так і не дійшов.

Читайте також

Вперше за 311 років: В Україну привезуть оригінал Конституції Пилипа Орлика

2016 рік – судова реформа

30 вересня 2016-го року набули чинності зміни до Конституції України в частині правосуддя. Сам закон був ухвалений Верховною Радою ще 2 червня, але повної сили він набув лише наприкінці вересня.

Зокрема, до восьмого розділу Конституції внесли норму про те, що судді призначаються безстроково, замість п'ятирічного терміну, як це було раніше. Крім того, з 30 вересня 2016 суддю неможливо притягнути до відповідальності за винесення умисно неправосудного рішення або за те, що він порушив суддівську присягу.

Цим же законопроєктом президента України та Верховну Раду позбавили права звільняти суддів, залишивши право лише призначати їх на посади. До речі, окремим пунктом були внесені подібні ж зміни і для суддів Конституційного суду України, що зрештою створило правову колізію, через яку тепер суддів КСУ можуть звільнити лише самі ж судді КСУ – саме це призвело Україну до величезної конституційної кризи у листопаді 2020 року.

Крім того, цими ж змінами було передбачено створення Вищого антикорупційного суду, який повноцінно запрацював лише через три роки – 5 вересня 2019 року.

2019 рік – курс на ЄС та НАТО і доторканні депутати

7 лютого 2019 Верховна Рада 334 голосами народних депутатів внесла чергові зміни до Конституції, цього разу - до її преамбули. Наприкінці свого президентського терміну Петро Порошенко вирішив закріпити курс України на набуття повноправного членства в НАТО та ЄС у тексті головного закону країни, що і було зроблено.

Крім того, нардепи водночас виключили з Конституції України пункт 14 розділу "Перехідні положення", який передбачав використання чинних військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань на умовах оренди відповідно до міжнародних договорів.

Далі в Україні відбувся мирний перехід влади від Порошенка до Володимира Зеленського, але внесення змін до Конституції не припинилось. Як тільки Верховна Рада IX скликання увійшла в "турборежим", президент Зеленський зареєстрував низку законопроєктів, які передбачали зміни до Конституції: зменшення кількості депутатів з 450 до 300, надання права законодавчої ініціативи народу України та скасування депутатської недоторканності. І якщо депутатську недоторканність вдалось скасувати ще у вересні 2019 (хоча зміни набули чинності лише з 1 січня 2020), то зменшення кількості депутатів та можливість українцям вносити на розгляд ВРУ законопроєкти доводиться чекати досі.

По суті скасування депутатської недоторканності – це крайня зміна, яким піддавалась українська Конституція, але навряд чи остання. Це ж підтверджує і один з розробників Конституції Сергій Соболєв.

Я думаю, що на нас чекають великі зміни, виходячи з тих обставин життя, які зараз відбуваються. Потрібно чітко виписати цілу низку статей, які стосуються гарантій прав і свобод громадян, бо вони досить декларативні. Їх потрібно виписувати так, щоб вони неухильно виконувались. Я думаю, що і повноваження парламенту, президента і уряду будуть далі переглядатись. Будуть питання судової реформи, а без змін до Конституції провести судову реформу неможливо. Те ж стосується місцевого самоврядування: нам потрібно узаконювати об'єднані територіальні громади. Тому зміни до Конституції без сумніву будуть, - зазначив Соболєв.