Радикальна партія Олега Ляшка

Перед тим, як піти у велику політику, а згодом заснувати власну партію, Олег Ляшко з 1990 по 1996 рік працював кореспондентом, редактором і головним редактором у низці видань. У 1994 році він фігурував у кримінальній справі через нібито розкрадання державного майна в особливо великих розмірах, а також був засуджений до шести років ув’язнення за незаконну схему купівлі автмобілів "Волга". За даними ЗМІ, майбутній головний радикал просидів рік у колонії, і був звільнений за амністією.

У 1998 році він вперше спробував потрапити до парламенту по мажоритарному округу № 209 в місті Чернігів. Однак тоді Олег Ляшко зняв свою кандидатуру на користь Валерія Вощевського, який через багато років стане заступником Ляшка в Радикальній партії.

У 2002 році він безуспішно намагався пройти в Раду в якості самовисуванця у 217 окрузі у Києві, і тільки у 2006 році Олег Ляшко був обраний нардепом за списком Блоку Юлії Тимошенко (№ 26 у списку) і був переобраний під час парламентських виборів 2007 року.

У жовтні 2010 року Олега Ляшка виключили з парламентської фракції БЮТ "за співпрацю з коаліцією більшості, зокрема, за голосування за зміни до Конституції, закон про Кабінет міністрів та регламент Верховної Ради України". Наступного дня про це повідомив спікер Володимир Литвин, і Ляшко став позафракційним нардепом.

Історія створення

18 серпня 2010 року у Миколаєві була створена Українська радикально-демократична партія, яку очолив Владислав Теліпко. У Міністерстві юстиції партія була зареєстрована 28 вересня того ж року і отримала реєстраційне свідоцтво № 189-п.п.

8 серпня 2011 року партія змінила назву на Радикальна партія Олега Ляшка, лідером був обраний позафракційний народний депутат Олег Ляшко. Попередній голова Владислав Теліпко став його першим заступником.

Олег Ляшко з вилами (Фото: liashko.ua)

Під час своїх перших парламентських виборів 2012 року Радикальна партія набрала 1,08% голосів виборців. Вона висувала кандидатів у 28 мажоритарних округах, однак до Верховної Ради пройшов лише Олег Ляшко, який балотувався по 208 мажаритарному округу у своїй рідній Чернігівській області. Він отримав 55,67% голосів, в парламенті VII скликання був заступником голови комітету з питань фінансів і банків.

Прихід у Парламент

На позачергових виборах президента 2014 року Олег Ляшко посів третє місце з результатом 8,32% (1 500 377 голосів), більшість з яких дали Чернігівська, Волинська та Рівненська області. Також партія висувала список кандидатів на виборах до Київської міської ради 2014 року і отримала 7 депутатських мандатів у столиці.

Позачергові парламентські вибори восени 2014 року для всіх стали сюрпризом, Радикальна партія Олега Ляшка посіла п'яте місце серед усіх політсил. За неї проголосували 1 173 130 виборців, що склало 7,44%.

Однак у мажоритарних округах до Ради не пройшов жоден із 170 кандидатів. За підсумками голосування Радикальна партія завела в парламент 22 депутати і сформувала фракцію, яку очолив Олег Ляшко. Його заступником став Андрій Лозовий.

Програма та ідеологія

Критики неодноразово звертали увагу, що ідеологічно Радикальна партія сповідує суміш націоналістичних, популістичних і лівих закликів та обіцянок. Її популярність зумовлена перетіканням електорату від Юлії Тимошенко, вдалим піаром і епатажними та скандальними заявами і діями Олега Ляшка.

Партія заявляла про наміри "очистити країну від олігархів вилами", які стали її головним символом. У 2014 році "ляшківці" давали обіцянку створити партизанські загони для оборони великих міст, притягувати до кримінальної відповідальності чиновників, причетних до сепаратизму у східних областях, обкласти олігархів податками, домагатися списання 75% зовнішніх міжнародних кредитів, скоротити кількість депутатів до 250.

Також перед виборами партія Ляшка обіцяла, що буде вимагати повернення ядерного статусу Україні, обіцяла визнати багатодітними сім'ї, в яких є двоє дітей, домагатися зменшення податків на зарплати, надати місцевим громадам право проводити референдуми для вирішення важливих питань, обіцяла створити в кожному селі фельдшерсько-акушерський пункт.

Олег Ляшко з коровами біля Кабміну (Фото: Фейсбук)

У своїй публічній діяльності та заявах цільовою аудиторію Радикальною партією були обрані мешканці сіл. Одним із головних питань, яке чи не найактивніше експлуатувала РПЛ та власне сам Олег Ляшко, стало питання заборони продажу земель сільськогосподарського призначення та продовження мораторію.

У 2011 році народний депутат Олег Ляшко на засіданні парламенту в знак протесту проти продажу землі вийшов до трибуни з торбою, в якій був ґрунт. Ляшко взяв жменю землі і, звертаючись до міністра аграрної політики і продовольства Миколи Присяжнюка, понюхав її, поцілував і заявив:

Пане міністре, коли ви востаннє босими ногами ходили по цій землі, коли ви востаннє нюхали її, коли ви востаннє цілували її, ніколи, - говорив Ляшко.

Олег Ляшко цілує землю в парламенті (Фото: Фейсбук)

Парламентська діяльність та скандали

У Верховній Раді VIII скликання Радикальна партія Ляшка увійшла до коаліції разом із такими політсилами, як Блок Петра Порошенка, "Народний фронт", "Батьківщина" та "Самопоміч". Після подій 31 серпня 2015 року, коли Верховна Рада голосувала за внесення змін до Конституції України в частині децентралізації, Радикальна партія заявила, що виходить із коаліції та переходить в опозицію.

Фракція Радикальної партії Олега Ляшка у Верховній раді VIII скликання (Фото: liashko.ua)

Під час каденції у парламенті партія Ляшка фігурувала у низці скандалів. У 2015 році з неї виключили нардепа і командира батальйону "Айдар" Сергія Мельничука, також вийшли депутати Артем Вітко та Злата Огнєвіч.

У вересні 2015 року на той час Генеральний прокурор Віктор Шокін у Верховнфй Раді звинуватив нардепа від РПЛ Ігоря Мосійчука у корупції, показав відеоматеріали, на яких той вимагає і отримує хабарі, і попросив депутатів дозволити затримати Мосійчука.

Верховна Рада підтримала це рішення 262 голосами, після чого голова Верховної Ради Володимир Гройсман закрив засідання. У слідчому ізоляторі Мосійчук просидів не довго, наступного року Верховний Суд визнав його арешт незаконним, а Генпрокуратура відкликала подання про арешт "радикала".

Партію також звинувачували у нецільовому використанні коштів, отриманих із бюджету на фінансування політсили. За період з початку 2016 до червня 2018 року Радикальна партія отримала 74 млн грн, і більше третини цих коштів витратила не на розбудову партії, а на замовні матеріали в ЗМІ, оплату ефірів Олега Ляшка, привітання виборців зі святами і брендовану продукцію.

Як писав Громадянський рух "Чесно" у своїх розслідуваннях, Радикальну партію Ляшка фінансувала одна із олігархічних груп, а депутати від цієї політичної сили мали необмежений доступ до телеканалів та ЗМІ, які відносять до сфери впливу олігарха Ріната Ахметова. Також журналісти звертали увагу, що "радикали" у Раді лобіювали рішення, які йому вигідні.

Під час місцевих виборів 2015 року партія Олега Ляшка посіла шосту сходинку серед провідних політсил, вони змогла завести до місцевих рад різних рівнів 2120 депутатів.

У липні 2017 року у скандал потрапив заступник Олега Ляшка, нардеп Андрій Лозовий. Його підозрювали в ухиленні від сплати податків майже на 2 млн грн, а Генеральний прокурор Юрій Луценко виніс на розгляд парламентаріїв подання про зняття з нього недоторканості. Однак депутати провалили голосування і не дали згоду на притягнення до кримінальної відповідальності депутата.

Того ж року ще один нардеп-"радикал" Андрій артеменко потрапив у міжнародний скандал. Газета The New York Times звинуватила його в передачі ексраднику президента США Дональда Трампа Майклу Флінну плану нормалізації відносин між Україною та РФ. Згодом Артеменка виключили з фракції РПЛ і позбавили мандата, а президент Петро Порошенко підписав указ, яким позбавив Артеменка українського громадянства.

У 2018 році виник конфлікт між лідером РПЛ Олегом Ляшком, та народною депутаткою, волонтеркою Оксаною Корчинською. Ляшко стверджував, що вона не має стосунку до фракції Радикальної партії, і вимагав від неї скласти мандат. У свою чергу, Оксана Корчинська заявила, що партія Ляшка голосує в інтересах олігарха Ріната Ахметова і узгоджує голосування за певні законопроєкти із партією "Опозиційний блок".

Нардепів від Радикальної партії також ловили на "кнопкодавстві". 21 листопада 2018 року четверо депутатів Дмитро Лінько, Андрій Лозовий, Ігор Мосійчук та Євген Дейдей голосували в Раді, однак насправді перебували в цей час в Одеській області.

Нардепи від Радикальної партії, картки яких голосували в раді, перебували в Одеській області (Фото: Фейсбук)

Під кінець каденції Верховної Ради VIII скликання внаслідок конфлікту лави партії Олега Ляшка покинув один із його головних соратників Ігор Мосійчук. Він стверджував, що існують ідеологічні розбіжності із членами партії, на що сам Ляшко відповів "Я вітаю це його рішення: баба з воза – кобилі легше".

2019 рік виявився для Радикальної партії Олега Ляшка провальним. Під час виборів президента навесні 2019 року Олег Ляшко отримав трохи більше 5% голосів і зайняв сьому сходинку. Ще менше набрала його партія під час виборів до Верховної Ради. За неї віддали голоси близько 4% українців, і таким чином, вона не потрапила до парламенту.

Після провалу виборчої кампанії оглядачі неодноразово звертали увагу на постійну присутність Олега Ляшка на телеканалах олігарха Ріната Ахметова. Ще один шанс потрапити до парламенту з’явився у нього у 2020 році, коли 23 травня був знайдений мертвим нардеп-мажоритарник із Чернігівщини Валерій Давиденко, який переміг на виборах у окрузі № 208 у 2019 році. Були оголошені довибори у Верховну Раду, лідер Радикальної партії висунув свою кандидатуру.

Щоб привернути до себе увагу виборців, Олег Ляшко навіть зняв епатажний передвиборчий кліп, у якому заспівав свою першу пісню "Не відступай", вона стала гімном Радикальної партії.

Напередодні довиборів в Раду Олег Ляшко помирився із Юлією Тимошенко, яку ще недавно називав "московською зозулею" і "газовою принцесою". Вона заявила, що підтримує Олега Ляшка і навіть їздила з ним у передвиборче турне у Чернігівську область.

Зустріч Олега Ляшка та Юлії Тимошенко (Фото: facebook.com/yevheni.kuzmenko)

Однак цього разу переміг кандидат у народні депутати від "Слуги народу" Анатолій Гунько із результатом 34,1%, або 21 245 голосів. Ляшко отримав 31,78%, або 19 799 голосів. Головний "радикал" заявляв, що не визнає результати виборів, і стверджував, що вони були сфальсифіковані. Він говорив про "аномально високу явку у 50%, тоді як в середньому по Україні вона на місцевих виборах склала 37%".

Ми виграли вибори в 208 окрузі, але програли підкупу і корупції влади, - написав політик у Фейсбуці.

Втім, під час місцевих виборів, які відбулися в Україні 25 жовтня 2020 року, Радикальна партія також отримала невтішні результати, за неї віддали голоси лише 1,62% виборців. Партія завела у місцеві ради всіх рівнів 535 депутатів, що менше, ніж місцева і доволі молода партія "Українська стратегія Гройсмана" (567 мандатів).

Медійні обличчя

Олег Ляшко - український політик, народний депутат кількох скликань, лідер Радикальної партії.

Дмитро Лінько - народний депутат VIII скликання, командир батальйону "Свята Марiя", заступник голови Кіровоградської облради.

Андрій Лозовий - народний депутат VIII скликання, заступник голови депутатської фракції Радикальної партії Олега Ляшка.

Ігор Мосійчук - народний депутат VIII скликання, фігурант справи "васильківських терористів", ексзаступник командира добровольчого батальйону "Азов".

Юрій Шухевич - політичний в'язень, народний депутат України VIII скликання, член Української Гельсінської Групи, син головнокомандувача УПА Романа Шухевича.