ВО Свобода

Історія створення

Всеукраїнське об’єднання "Свобода" розпочало свою історію 13 жовтня 1991 року у Львові, коли була створена Соціал-національна партія України (СНПУ). Нова націоналістична партія включила в себе членів місцевої організації ветеранів Афганістану, молодіжної організації "Спадщина", яку очолював майбутній спікер парламенту Андрій Парубій, Студентського Братства Львова Олега Тягнибока та організації "Варта Руху".

Головою СПНУ став львівський медик Ярослав Андрушків, його заступником був Олег Тягнибок. До партії вирішили не приймати атеїстів та колишніх членів Компартії. На виборах до Верховної Ради 1994 року партія завела до Львівської обласної ради чотирьох депутатів і отримала мандати у кількох районних та міських радах у Західній Україні.

16 жовтня 1995 року Соціал-національна партія України була зареєстрована у Міністерстві юстиції, реєстраційне свідоцтво № 686.

У 1998 році СНПУ спільно із партією "Державна самостійність України" об’єдналася у блок "Менше слів" для участі в парламентських виборах, однак блок отримав 0,17 % голосів виборців. Член партії Олег Тягнибок був обраний народним депутатом у Буському мажоритарному окрузі Львівської області.

Через рік, у 1999 році Соціал-національна партія України створила молодіжну парамілітарну організацію "Патріот України", яку очолив Андрій Парубій. "Патріот України" запам’ятався маршами та смолоскипними походами в напіввійськовій формі та радикальними вуличними акціями.

Хода організації "Патріот України" в Львові (Фото – forum.pravda.com.ua)

У 2000 році СНПУ приєдналася до "Євронату" - об'єднання націоналістичних партій Європи. Того ж року у VI з'їзді партії взяв участь лідер Національного фронту Франції Жан-Марі Ле Пен. У 2001 році СНПУ брала участь в окремих акціях протесту "України без Кучми", а також у заходах на підтримку прем'єр-міністра Віктора Ющенка.

Під час парламентських виборів 2002 року Олег Тягнибок знову був обраний депутатом Верховної Ради у Буському мажоритарному окрузі. Крім того, Соціал-національна партія України завела двох депутатів до Львівської обласної ради.

14 лютого 2004 року відбувся IX з'їзд Соціал-національної партії України, на якому СНПУ змінила назву на "Всеукраїнське об'єднання "Свобода", лідером було обрано народного депутата Олега Тягнибока. Тоді було змінено деякі програмні та ідеологічні постулати, проведено ребрендинг партії. Замість символу "Ідея Нації", який нагадував свастику, символікою ВО "Свобода" стало зображення жесту у формі кисті з трьома випростаними пальцями.

Тоді частина членів СНПУ заявляла, що відбулося рейдерське захоплення партії, що з’їзд відбувся з порушеннями і таким чином, щоб усунути від керівництва Ярослава Андрушківа на користь Олега Тягнибока. Андрушків у 2004 році покинув політику і почав займатися бізнесом, тоді партію також покинув Андрій Парубій.

Лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок (Фото: svoboda.org.ua)

У 2004 році керівництво "Свободи" оголосило про розпуск "Патріоту України", однак осередки у Житомирі та Харкові відмовилися виконувати цю вказівку і продовжували самостійну діяльність без офіційної реєстрації. У 2006 році у Харкові Андрій Білецький на низка вихідців із "Свободи" відновили організацію "Патріот України". Між двома організаціями існувала довготривала ворожнеча, часто виникали сутички та конфлікти. Після Революції Гідності організація "Партіот України" Білецького трансформувалася у партію "Національний корпус".

Програма та ідеологія

СНПУ декларувала своєю ідеологією соціальний націоналізм, партія стояла на досить радикальних позиціях, пріоритетом вбачалася побудова національної держави на основі автохтонної нації та створення "Великої України".

Після створення ВО "Свобода" були взяті на озброєння дещо ліберальніші постулати, була розроблена "Програма захисту укранців". "Свободівці" виступають за проведення люстрація влади, повернення графи "національність" у паспорті, запровадження кримінальної відповідальності за прояви українофобії, скасування депутатської недоторканності та зменшення кількості народних депутатів до 300.

Також ВО "Свобода" виступає за президентську форму правління, вільне володіння вогнепальною і холодною зброєю, заборону на продаж земель сільськогосподарського призначення, заборону подвійного громадянства, заборону на всиновлення українських дітей іноземцями, запровадження суворих антиімміграційних заходів.

У програмі партії вказані посилений курс на українізацію, створення єдиної помісної церкви, вимога визнати факт окупації України Росією у 1918-1991 роках, кримінальна відповідальність за публічне заперечення Голодомору як геноциду української нації, визнання ОУН та УПА на державному рівні, заборона комуністичної ідеології.

У зовнішній політиці ВО "Свобода" декларує курс на "європейський україноцентризм", вихід з СНД, побудову Балто-Чорноморської геополітичної осі, запровадження візового режиму з Росією, відновлення ядерного статусу України, посилення співпраці з НАТО і членами ядерного клубу.

Місцеві вибори-2010

У 2006 році "Свобода" вперше самостійно взяла участь у виборах до Верховної Ради, однак отримала 0,36 % голосів і не пройшла до парламенту. Того ж року під час місцевих виборів партія отримала 10 мандатів у Львівській обласній раді, 9 - у Львівській міській раді та 4 - у Тернопільській міській раді. Низка членів ВО "Свобода" стали головами міст та сіл.

У 2007 році, під час позачергових виборів до парламенту партія набрала 178 660 голосів (0,76%), і знову не змогла подолати прохідний бар'єр. У 2008 році "Свобода" намагалася пройти до Київради, за неї проголосували 2,08 % киян, однак партія почала поступово завойовувати електоральне поле Західної України. У березні 2009 року на позачергових виборах до Тернопільської обласної ради партія здобула впевнену перемогу, отримавши 34,69 % голосів і 50 мандатів із 120.

Тріумфальними для партії стали місцеві вибори у жовтні 2010 року, "Свобода" перемогла на виборах до Львівської та Івано-Франківської обласних рад, та завела 41 та 17 депутатів відповідно. По 4 члени партії прошли до Чернівецької та Хмельницької обласних рад, 6 - до Волинської, по 5 - до Київської та Рівненської, "свободівці" стали депутатами низки районних рад. Крім того, мером Тернополя став Сергій Надал і надовго закріпив за собою цю посаду.

У лютому 2010 року "свободівка" і депутатка Львівської обласної ради Ірина Фаріон потрапила в скандал в одному із дитячих садочків міста. У мережі з’явилося відео, в якому вона закликала дітей не використовувати російські імена. У червні того ж року Фаріон заявила, що людей, які не хочуть вивчати українську мову, необхідно на законодавчому рівні притягати до кримінальної відповідальності.

Загальноукраїнського розголосу набули події у Львові 2011 року, коли 9 травня під час відзначення Дня перемоги відбулися сутички між членами ВО "Свобода" та представниками лівих і проросійських організацій, таких як КПУ, "Родина", "Русское единство". Під час сутичок постраждали близько 15 осіб, двоє свободівців потрапили до лікарні, одного із них було поранено із вогнепальної зброї.

Прихід у Парламент та Революція Гідності

Напередодні парламентських виборів 2012 року "Свобода" та Об’єднана опозиція "Батьківщина" заявили, що попри спільну боротьбу проти режиму Віктора Януковича, будуть йти на вибори окремими списками. Ці вибори стали піком популярності партії, і за результатми голосування вона отримала 10,44 % голосів. У парламенті VIII скликання була сформована депутатська фракція у кількості 37 депутатів, її очолив Олег Тягнибок. Руслан Кошулинський став віце-спікером, а Ірина Сех – головою Комітету з питань екологічної політики.

Ще до початку роботи новообраної Ради, під час установчого засідання розгорівся скандал довкола так званих "тушок", коли нардепи від Кіровоградщини Олександр та Андрій Табалови, які пройшли в парламент від "Батьківщини", відмовилися входити у фракцію. Депутати від "Свободи" силоміць виштовхали їх із сесійної зали, щоб вони не змогли прийняти присягу.

У березні 2013 року ВО "Свобода" та Об’єднана опозиція "Батьківщина" розпочали масову акцію протесту "Вставай, Україно!", мітинги опозиції відбувалися у більшості областей України.

У 2013 році львівська газета "Експрес" опублікувала низку статей, що стосувалися діяльності лідера "Свободи" Олега Тягнибока. Журналісти стверджували, що його сім'я заробляє на продажах фейкового препарату від раку "Україн", що контроль над партією отримав народний депутат Ігор Кривецький, нібито виходець із криміналітету, і що Олег Тягнибок співпрацював із кримінальним авторитетом Володимиром Дідухом на прізвисько "Морда". У "Свободі" ці звинувачення заперечували і заявляли про низку виграних судів проти "Експресу".

"Свобода" спільно із "Батьківщиною" та "УДАРом" брали активну участь у Революції Гідності. Олег Тягнибок разом із Арсенієм Яценюком та Віталієм Кличком був одним із лідерів Євромайдану.

Лідери Євромайдану Віталій Кличко, Олег Тягнибок та Арсеній Яценюк (Фото: ria.ru)

Члени "Свободи" брали активну участь у протестах у більшості областей України. За інформацією Центру дослідження суспільства, ВО "Свобода" була найактивнішою політичною силою Майдану. У партії заявляли, що під час подій Революції Гідності загинули 19 "свободівців".

Діяльність після 2014 року

Після перемоги Майдану та втечі президента Віктора Януковича була створена нова коаліція за участі "Свободи", "Батьківщини", "УДАРу" та інших депутатських груп. У Кабінеті Міністрів Арсенія Яценюка члени "Свободи" отримали низку посад, зокрема, віце-прем'єром з питань гуманітарної політики став Олександр Сич, міністром екології та природних ресурсів призначили Андрія Мохника, посаду міністра аграрної політики та продовольства обійняв Ігор Швайка, виконувачем обов’язки міністра оборони став Ігор Тенюх.

Крім того, член "Свободи" Олег Махніцький був призначений Генеральним прокурором, "свободівці" стали головами Львівської, Житомирської, Тернопільської, Рівненської та Полтавської облдержадміністрацій.

Ставленика "Свободи" на посаді Генпрокурора Олега Махніцького звинувачували в корупції, затягуванні розслідування подій Євромайдану та сприянню високопосадовцям часів Януковича в уникненні відповідальності. Попри очікування, він не зміг довести до кінця жодну із справ, які відкрив, перебуваючи на посаді.

Журналіст і народний депутат VIII скликання Сергій Лещенко заявляв, що олігарх Дмитро Фірташ, ексглава Міненерго Юрій Бойко та одіозний політик часів Януковича Сергій Льовочкін не потрапили під санкції Євросоюзу, тому що Олег Махніцький не включив їхні прізвища до списку осіб, проти яких потрібно запровадити такі санкції.

Згодом у "Свободі" відмовилися відповідати за дії Махніцького на посаді Генпрокурора, аргументуючи це тим, що обійнявши посаду, він вийшов з партії.

У березні 2014 року, після призначення "Свободівки" Ірини Сех головою Львівської обласної державної адміністрації розгорівся скандал. Вона не склала повноваження нардепа упродовж 20 днів, як цього вимагає Конституція, і суміщала депутатський мандат з посадою голови ОДА.

У 2015 році проти ексміністра від "Свободи" Ігоря Швайки відкрили кримінальну справу за звинуваченням у корупції. Як свідчить ухвала Печерського районного суду Києва, Ігор Швайка, у серпні 2014 року, перебуваючи на посаді міністра агарної політики, отримав у подарунок від колишніх працівників Державної продовольчо-зернової корпорації мотоцикл "Harley-Davidson", нібито за те, що діяв у їхніх інтересах.

Мотоцикл "Harley-Davidson" Ігоря Швайки (Фото: Вголос)

Крім Швайки, МВС підозрювало у корупції міністра екології від "Свободи" Андрія Мохника. Під час виборів президента 2014 року лідер "Свободи" Олег Тягнибок отримав 1,16 % голосів виборців. У липні 2014 року партії "Свобода" та "УДАР" заявили про вихід із коаліції, після чого були оголошені позачергові парламентські вибори. За результатами голосування партія не змогла пройти до Верховної Ради, отримавши 4,71% (742 тисячі голосів). До парламенту потрапили лише мажоритарники Андрій Іллєнко, Юрій Левченко, Олег Осуховський, Олександр Марченко, Михайло Головко та Юрій Бублик.

"Сірим кардиналом" і головним спонсором партії називають львівського бізнесмена, і як стверджують ЗМІ, кримінального авторитета на прізвисько "Пупс" Ігоря Кривецького. Він був нардепом від цієї політсили у Верховній Раді VIII скликання, очолює економічну раду "Свободи". Повідомлялося, що партія узгоджувала з ним усі кадрові призначення та політику. В інтерв’ю "Українській правді" він підтвердив, що фінансує партію і надає їй в безоплатне користування офіс у Києві.

Ігор Кривецький та Олег Тягнибок у Парламенті (Фото: Віктор Гурняк)

ЗМІ писали про зв’язки Кривецького та олігарха Дмитра Фірташа, через що ВО "Свобода" опинилася в епіцентрі ще одного скандалу. У 2010 році матір Ігоря Кривецького Ганна, на той час 66-річна пенсіонерка, яка живе у селі Мохнате Турківського району Львівської області, володіла часткою 5% ТОВ "КАН", якому належить ТРЦ "Арена-Сіті" у центрі Києва. Решта 95% належали фірмі Дмитра Фірташа ТОВ "Передові технології плюс".

У листопаді 2014 року кримінальний авторитет Володимир Дідух (Морда) заявив, що дав нардепу від "Свободи" Ігорю Кривецькому 48 мільйонів доларів на діяльність партії. Він стверджував, що гроші йшли на утримання осередків ВО "Свобода", мітинги та зарплату функціонерам. Також Дідух звинувачував "Свободу" у співпраці із людьми Віктора Януковича, наприклад, з олігархом Сергієм Курченком.

А коли вони посадили в крісло генпрокурора Махніцького, то взагалі страшно говорити, що почалося. "Свобода" почала брати гроші всюди і за все. Без Пупса там ніхто кроку не робив",- заявляв Дідух.

31 серпня 2015 року під Верховною Радою під час мітингу партії ВО "Свобода" проти внесення змін до Конституції з боку протестувальників в працівників Нацгвардії кинули бойову гранату. Загинули четверо правоохоронців, ще 141 особа зазнала поранень. Перед цим націоналісти влаштували штовханину і намагалися прорватися до будівлі парламенту. Поліція затримала близько 30 осіб, звинувачення у вчиненні терористичного акту висунули двом "свободівцям" – Ігорю Гуменюку та Сергію Крайняку.

Під час місцевих виборів 2015 року партія завела фракцію із 14 депутатів у Київську міську раду і отримала депутатські мандати у низці обласних рад.

У серпні 2016 року журналісти "Української правди" ​заявляли, що "Свобода" фігурує у так званій "амбарній книзі" Партії регіонів, тобто "чорній касі" на той час правлячої партії.

У наявних у нашому розпорядженні файлах є платіж у розмірі 200 тисяч доларів від 4 листопада 2010 року за підписом регіонала Віталія Калюжного. Платіж супроводжується таким описом – "ВО"Свобода" (комісії)", - йдеться в повідомленні.

У "Свободі" стверджували, що вважають інформацію про виділення їхній політичній силі грошей з тіньової каси Партії регіонів необгрунтованою і непідтвердженою.

Проти "Свободи" Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) проводило розслідування за фактом махінацій із фінансовою звітністю. У 2016 році основним донором "Свободи" став бухгалтер партії, пенсіонер Ярослав Пелешак. За документами, він переказав партії понад 760 тис. грн, отримуючи одночасно від неї зарплату і кошти на оздоровлення. Загалом НАЗК нарахувало 2,3 млн грн, які "Свобода" отримала від своїх же членів. У 2017 році Дарницький суд міста Києва визнав винним головного бухгалтера ВО "Свобода" у порушенні порядку отримання внеску на підтримку політичної партії, справу закрили.

У 2017 році партії "Свобода", "Національний корпус" і "Правий сектор" підписали так званий "Національний маніфест", який передбачав об'єднання зусиль "задля порятунку України".

Олег Тягнибок, Андрій Тарасенко та Андрій Білецький (Фото: Фейсбук)

На виборах президента 2019 року низка націоналістичних партій висунули кандидатом "свободівція" Руслана Кошулинського, Олег Тягнибок заявив, що не балотуватиметься на посаду глави держави. Однак Кошулинський набрав 1,62 % голосів.

Під час виборів до Верховної Ради того ж року праві сили йшли єдиним списком від ВО "Свобода", до якого включили членів "Національного корпусу", "Правого сектору", "Конгресу українських націоналістів", ОУН і руху "ДІЯ" Дмитра Яроша. Партія отримала 2,15 % голосів, до Верховної Ради пройшла лише одна кандидатка від округу № 83 в Івано-Франківську Оксана Савчук.

Під час місцевих виборів 25 жовтня 2020 року результати ВО "Свобода" були доволі суперечливими. З одного боку, партія зберегла вплив у Тернополі, Івано-Франківську та Хмельницькому, де мери-"свободівці" були переобрані із величезним відривом від опонентів. На виборах мера Конотопа Сумської області переміг член ВО "Свобода" Артем Семеніхін. З іншого боку, партія програла вибори до Київської міської ради і втратила представництво у столиці.