Ексклюзив
В "Голосі" триває війна: нардеп розповів про те, як Бог забрав у Кіри Рудик розум
Ексклюзив

В "Голосі" триває війна: нардеп розповів про те, як Бог забрав у Кіри Рудик розум

11 Червня, 17:02
Ярослав Юрчишин розповів про плани, якщо ситуація в партії не зміниться

Як починався "Голос" та що там відбувається зараз, чому Аваков має піти у відставку, що буде зі справою Шеремета та чому не став нардепом "Європейської солідарності" - про все це Парламент.UA розповів народний депутат фракції "Голос", перший заступник голови комітету з питань антикорупційної політики Ярослав Юрчишин.

Про розкол в "Голосі"

Ярослав Юрчишин розповів, що в "Голосі" триває війна. Депутати та представники місцевих організацій висунули пропозицію розв'язати всі питання на демократичному з’їзді, який має відбутися в липні, де піднімуть питання статутних змін. Однак нині, за словами Юрчишина, керівників обласних організацій, які мають альтернативну до керівництва точку зору почали усувати з посад.

Насправді все пов’язано із керівником, бо Кіра Рудик обрала авторитарний механізм. Статут створювався під Святослава Вакарчука, який не повинен був використовувати усі ці функції, зараз же в хід йдуть всі можливості. В мене відчуття доволі песимістичні, що вдасться зберегти "Голос", як цілісність.

Цілком імовірно, що доведеться формувати команду, для якої принципи демократії, інклюзії, ліберального підходу будуть не просто гаслами, на яких легко можна заскочити до парламенту та отримати шматок влади.

Наразі ми боремося за те, щоб в партії відродилися ті принципи, на яких її створювали. Коли ми зрозуміємо, що цього не станеться, тоді плануватимемо якісь інші кроки: як в парламенті, так і в політичному житті, можливі різноманітні варіанти.

Ярослав Юрчишин на інтерв`ю з Парламент.UA

Також нардеп розповів, що керівництво партії та фракції вживає певних заходів щодо депутатів, які висловлюють з ними незгоду.

Доступ до аналітичних матеріалів фракції, до ефірів, до юридичних питань, які забезпечувала партія, обмежили. Наприклад, юридичний аналіз законодавчого поля, допомагали робити юридичні консультанти, які працювали в партії. Поїздки регіонами, ми, як народні депутати можемо й самі організовувати, але зовсім інша річ, коли це організовує команда депутата і партійна структура.

Це насправді дуже по-дитячому, адже кому буде гірше в цій ситуації? Після виходу Святослава й усунення Притули, фактично у всіх членів "Голосу" приблизно один рівень впізнаваності, в когось трошки менший, в когось трошки більший, але ж ще є загальний бренд "Голосу". Заміняючи будь-кого в ефірі на себе, а себе ж не поділиш, а Кіра просто обмежила можливість "Голосу" бути на ефірах.

Для цього є гарна українська приказка: "Коли бог хоче покарати, він забирає розум".

Проти Ярослава також вжили заходів, адже він входить до десятки нардепів, які в певній опозиції до дій партійного керівництва.

Я в стоп-листі для каналів, мені персонально з каналів про це кажуть, що якесь дивне, мовляв, у нас погодження є у фракції. Однак мені це дозволило більше сконцентруватися на профільній діяльності, тому в чомусь я Кірі навіть вдячний.

Кілька разів я намагався поговорити з нею сам, ми пробували спілкуватися на якісь відсторонені від політики теми, але на цьому все й закінчилося.

Тому зараз комунікації немає, це не погано, це не добре - ми просто різні люди, в політиці мають бути різні люди. В мене величезна низка питань до керівництва фракції, частину питань я поставив Железняку, однак відповіді немає.

Юрчишин

Ярослав Юрчишин (Фото: facebook/yaroslav.yurchyshyn)

Хто та як створював "Голос"

Поділився Ярослав і історією створення "Голосу" та назвав тих, хто разом з ним створював політсилу. Зокрема наголосив на ролі Святослава Вакарчука, який з рештою покинув "Голос" та парламент.

Дуже активно доклалися до створення "Голосу" Юлія Клименко, чинна депутатка парламенту, Соломія Бобровська, Андрій Шараськін, потім долучився Ярослав Железняк. Десь в процесі долучилося середовище "Української Галицької партії", зокрема, Роман Лозинський, Галина Васильченко, Наталка Піпа. Когось напевно точно забуду, але найбільший лідерський вкладзробив Святослав Вакарчук, а організаційний - Юлія Клименко.

Коли в нас проводили перші сесії, з’ясування хто ми і що ми, Святослав дуже активно долучався, організовував, він брав участь у формуванні команди.

Святославу насправді можна тільки подякувати, бо до моменту виходу з "Голосу" він виконував максимально широкі функції.

Ймовірно, якби зараз повернутися назад, то варто було б погодитися на те, що йому більш притаманна функція промоутера, тобто, людини, яка проводить. Якби говорили про це від початку, я думаю це було б чесніше і був би результат.

Що не так з Аваковим

Аваков намагається перетворити Україну на поліцейську державу, вважає Ярослав Юрчишин. За його словами, очільник МВС надзвичайно ефективний менеджер держави минулого. І завдяки цьому він на голову вищий за інших міністрів уряду.

Ставлення до громадської активності ми бачимо по динаміці розслідувань: якщо потрібно, то проти Стерненка витягнули справу, яку не розслідували "надцять років". Водночас справи проти поліціянтів не доводяться до якихось рішень. Також він є одним із винуватців того, що реформа поліції забуксувала.

Чим далі - тим складніше з ним, адже президенти все більше бояться вулиці. Порошенко її боявся, бо не розумів, хоча саме вулиця зробила його президентом.

А Зеленський боїться вулиці ще більше, адже він звик до аплодисментів, а не вигуків "ганьба". Аваков критично необхідний президенту, який боїться, він сам і підживлює цей страх систематично. Одного разу поліція жорстко розганяє протестувальників, а іншого - просто дає можливість обмалювати стіни. Прикро, що такі гравці на стороні меркантильних інтересів, а не на стороні розбудови держави.

Ярослав Юрчишин

Ярослав Юрчишин на інтерв`ю з Парламент.UA

Окрім того, нардеп додав, що справа Рифмайстра - це жах для демократичного суспільства, коли людина ув’язнена 500 днів фактично без жодних аргументів. Однак Ярослав Юрчишин сумнівається, що Аваков понесе обіцяне президентом Володимиром Зеленським покарання.

Українські суди досі не реформовані, тож справа скоріш за все буде просто дуже довго тягнутися, і можливо навіть переживе Зеленського, як президента. Щодо Авакова, я б таким впевненим не був.

Я не вірю в спроможність Зеленського. Він імпульсивний, в якийсь момент він може сказати "давайте!". Але поки його слова дійдуть з Банкової далі по вертикалі їхня суть буде втрачатися і зрештою все може завершитися жорстким виговором і занесенням в трудову книжку Авакова чи його каяттям. Вийде Аваков і скаже: "Ну, допускали помилки, ми працюємо над цим, звільнено декілька моїх заступників, або навіть всі". Зеленський не настільки сильний, щоб відправити у відставку Авакова. Може, але побоїться.

Читайте також

Про досвід в "Пласті"

Також Ярослав затятий "пластун", вперше до скаутської організації потрапив у 13 років і хоча "пластуванням" перейнявся не одразу, зрештою і досі тримається в лавах організації, хоча й не веде таку активну діяльність через роботу в парламенті.

Найцікавіше в "Пласті" - робота з дітьми, сприяння розвитку комунікативних здібностей, критичне мислення, креативність і командна робота. "Пласт" дає систему - це його перевага перед іншими громадськими організаціями. Людина, потрапивши в "пластове" середовище дитиною, чи дорослою, вона в принципі має простір для зростання. Така ідеологія є не в багатьох організаціях.

Я зараз вхожу в опікунську раду "Пласту", тобто, більше допомагаю комунікувати з владою, громадськістю, якимись елементами пошуку фінансів. На жаль, робота в парламенті дає дуже мало часу на якісь додаткові речі, але туризмом намагаємося усією родиною займатися, спати в наметі - це ні з чим не порівняні відчуття.

До речі з дружиною також в "Пласті" познайомився і діти в "Пласті", в нас взагалі "пластова родина".

Юрчишин

Ярослав Юрчишин (Фото: facebook/yaroslav.yurchyshyn)

Про роботу помічником народного депутата

Також народний обранець розповів, що до того як обійняв депутатське крісло мав чималий досвід в ролі помічника народного депутата. Зокрема працював з Ігорем Крілем, Лесею Оробець, Миколою Княжицьким та Андрієм Парубієм.

За словами Ярослава, функції він виконував різні: в Лесі Оробець пріоритетними були аналітично-законотворчі опції, з Ігорем Крілем працював в структурі партії "Єдиний центр", як керівник аналітичного відділу, а з Андрієм Парубієм та Миколою Княжицьким працював вже більше на рівні консультацій. Тому прийшовши до парламенту вже як народний депутат почувався впевненіше за деяких колег.

Дуже багато було пов’язано з законодавчістю, адвокатуванням проєктів, які подавалися депутатами - це надзвичайно хороший досвід. І зараз можу точно сказати, що це була одна з найкращих шкіл для підготовки до роботи народним депутатом.

Але при цьому усе дуже залежить від конкретного нардепа, бо в кожного різна система організації роботи з помічниками. Хтось переводить помічників в модель персональних асистентів, наприклад, просять забирати дітей з садочка чи ще щось. Мене, слава богу, така доля минула.

Звісно, я і в парламенті бував, і в комітетах. Розумію, що досить складно одразу влитися в роботу, якщо попередньо ззовні з нею не знайомий. Якщо аналізувати, то навіть ті люди, які не мали досвіду роботи помічниками, але працювали, як представники громадських організацій. Наприклад, ті, хто співпрацював з певними комітетами чи як експерти виступали, вони набагато впевненіше себе почували, ніж просто люди, яких завіз в парламент соціальний ліфт.

Юрчишин

Ярослав Юрчишин (Фото: facebook/yaroslav.yurchyshyn)

Чому не став нардепом від "Європейської солідарності"

Як розповів Ярослав, попри те, що до свого депутатства активно працював з Парубієм та Княжицьким, до лав "Європейської солідарності" напередодні парламентських перегонів, він не долучився через спосіб організації роботи та ухвалення рішень, які усталені в політсилі.

В "Європейській солідарності" є не тільки Княжицький і Парубій, там є люди, до яких є ряд питань стосовно їх попередньої роботи чи на виконавчих посадах.

До того ж в цій політсилі, зокрема і їхній лідер, сповідують прерогативу не партнерства, а контролю. Тобто, коли є центр прийняття рішень від якого ні крок вправо, ні крок вліво, навіть під час прийняття рішень. Тобто, партія без внутрішньої демократії.

З рештою працюючи в "Реанімаційному пакеті реформ", чи "Transparency International" ми достатньо часто як допомагали попередньому керівництву держави, так і критикували. Відповідальність за те, що в нас виносять зчаста політично вмотивовані рішення, не відбулися за 5 років повноцінні реформи частково лежить на попередньому керівництві.

Тому, я вирішив тоді обрати, хоча коректніше сказати, створити політичну силу з людей, які хоч і мали менше досвіду в політиці, але точно не були відповідальними за такі напівкроки.

Про пенсію Порошенка

Політика не передбачає пенсії - так прокоментував Ярослав можливе завершення політичної активності п’ятого президента Петра Порошенка в найближчі роки. Та відзначив, вважає Порошенка більше політиком, аніж бізнесменом, хоча і визнав, остання іпостась в "сивочолого гетьмана" часом таки проривається.

Я думаю, що Петро Олексійович і далі буде очолювати свою політичну силу, він має достатньо впізнаваності, медійний ресурс, фінансовий ресурс. Тож я думаю, він ще з величезною ймовірністю побореться за пост президента. Хоча я маю великі сумніви в тому, що йому вдасться перемогти, зважаючи на величезний негатив, який виник частково через великі проблеми, які мала Україна за час його президентства, природно та штучно створені через протистояння з певними олігархічними силами.

Прикро, але лідери політичних сил в парламенті найменше з усіх відвідують засідання. Якщо Петро Олексійович приходить в зал, то зрозуміло - буде виступ якийсь важливий, постановний. А щодо голосування, Петро Олексійович приходить навіть не на всі ініціативі "Європейської солідарності".

Така ж історія з Юлією Володимирівною, Юрієм Бойком... Тільки Корнієнко має більш-менш непогану статистику, бо навіть Арахамія досить часто взагалі не встигає голосувати, адже організовує самі процеси голосування.

В нас ситуація була, в принципі, найкраща, бо і Рахманін, і Железняк мають достатньо хорошу відвідуваність, гірша ситуація в Кіри Рудик, але зараз вона почала активно виправлятися.

Юрчишин

Ярослав Юрчишин (Фото: facebook/yaroslav.yurchyshyn)

Про президентські амбіції Кличка

У столичного мера Віталія Кличка може з’явитися шанс на наступних президентських виборах, якщо президент Володимир Зеленський зараз продовжить свій тиск на нього, зауважив Ярослав Юрчишин.

Якщо Кличко буде уособлюватися з протидією Зеленському у нього з’являється шанс, бо в наступній президентській кампанії Зеленський точно буде в двійці претендентів на крісло.

Проти Кличка грає відсутність мережі, політичної сили, яка б підтримувала. І зараз є два процеси: по-перше, "Удар" заходить в області з достатньо хорошим ресурсом і підтримкою, по-друге, Кличко намагається стати одним із лідерів місцевого самоврядування. Асоціація мерів традиційно активно підтримує київського міського голову, як голову з найбільшим бюджетом, що є логічним, але в Асоціації мерів дуже різні люди. Це дуже різношерстний проєкт і я впевнений, що команда, яка зараз працює із Кличком зможе його подужати.

Втім знову ж таки не думаю, що люди, які вже обирали шоу-мена, виберуть боксера, хай навіть і у минулому. Без яких-небудь зневаг до цих професій, адже політик - це не професія, а покликання. Але є певні образи й певні розчарування. Зеленський створив надочікування у людей і, я думаю, наступний тренд - це буде запит на певний рівень професіоналізму.

І тут Кличко кращий політик і досвідченіший, ніж Зеленський. Я пам’ятаю, як він працював в парламенті - це людина, яка намагалася вичитувати закони, він був справді відкритий для пропозицій.

Про відставку Ситника

Окрім того, Ярослав Юрчишин оцінив роботу директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника та відзначив, що в сесійній залі не підтримуватиме його відставку.

Ні, особливо, якщо не буде законних підстав для цього. Насправді не так важливе прізвище директора НАБУ, головне, аби механізми звільнення були не політичні. Якщо його звільняють, тому що він не подобається якомусь впливовому олігарху і для цього шукають штучні підстави, це скоріше говорить "за" нього, аніж "проти". Зараз на розгляді закон, який передбачає офіційне звільнення чинного директора при обранні наступного, це знову ж таки не дуже законно. Адже контракт Ситника завершується у квітні 22 року, наскільки я пригадую, до цього часу, якщо немає законних підстав, людина має допрацювати.

Чесно кажучи, коли його призначили на посаду, у нас було дуже упереджене ставлення, думали, черговий прокурор на високих посадах.
Потім, під час його роботи з кадровою комісією, дисциплінарною комісією, ми побачили, що Ситник не намагається тягнути своїх, а справді пробує формувати команду за принципом обрання найкращих, не пов’язаних з ним.

При тому, я не скажу, що я на сто відсотків задоволений Ситником як директором НАБУ. Але це, напевно, найкращий варіант, коли приходить людина, яка в процесі усвідомлює, як вибудовувати систему.

Юрчишин

Ярослав Юрчишин (Фото: facebook/yaroslav.yurchyshyn)

Про законотворчі плани

Своєю головною метою у парламенті Ярослав Юрчишин вважає виведення зі ступору судової реформи. Також нині він опікується зміною процедури формування Вищої ради правосуддя та Кваліфікаційної комісії суддів, аби міжнародні експерти мали вирішальний голос у формуванні цих двох інституцій

Це те, що в нас вже на порядку денному, але воно йде з дуже великим скрипом, адже на порядку денному стоїть вже 5 останніх років, тому над цим працюємо. Переважна більшість цих напрямків є моєї персональною ініціативою. А оскільки я представник опозиції, шанси, що їх приймуть мінімальні. Втім зазвичай стається так: спочатку ми формуємо якісь пропозиції, як альтернативу до представників більшості, потім, спільно з громадськістю і міжнародними експертами переконуємо, що це кращі пропозиції, представники більшості їх переробляють, псують по дорозі й реєструють як власні. І лише тоді можна за них голосувати - такий процес.

Також Ярослав нині опікується вдосконаленням електронного судочинства, адже карантин показав, суди фактично можна оцифрувати.

Ми бачили не один приклад дистанційного правосуддя, наприклад, в Канаді, коли адвокат сидить в одному штаті, суддя в іншому, а прокурор в третьому, і між собою нормально комунікують. Ми на карантині це спробували в адміністративному судочинстві, але не в кримінальному, бо є певна специфіка. Результатом були, щиро кажучи, дуже задоволені. Зараз прийнятий закон про електронне правосуддя і кейс, яким користується НАБУ, САП та Вищий антикорупційний суд.

1